ПРИЗЕМКУВАТИЙ, А, Е.
Приземкуватий, а, е.
1) У самой земли растущій, низкій.
2) Приземистый (о человѣкѣ). Чоловік плечистий, приземкуватий. МВ. ІІ. 182.
3) О человѣкѣ: не имѣющій возвышеннаго духа. Чим вони рівня приземкуватим людям? К. ХП. 130.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 416.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ПРИЗЕМНИЙ, А, Е. →← ПРИЗЕЛЕНКУВАТИЙ, А, Е.